Булінг

Із проявами булінгу в Україні стикаються 8 із 10 дітей, за статистикою це 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. Такі дані оприлюднили в Українському інституті дослідження екстремізму. Таке явище, як шкільне цькування однолітків, поширюється по всьому світу, бо насильницька модель поведінки стає дедалі популярнішою.

В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група (спостерігачі) і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім?

«Булінг фактично є зменшеною копією терористичного акту»

Крайніми проявами булінгу є формування людиноненависницьких мотивів

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — це агресивна свідома поведінка однієї дитини (або групи) стосовно іншої, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності. Дослідники зазначають, що булінг відрізняється від сварки між дітьми тим, що:

• Він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;
• В ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;
• Він негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я;
• може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача.

Кожен може без обмежень і перешкод звернутися до Уповноваженого у порядку, передбаченому чинним законодавством

(ст. 21 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»)

за ТЕЛЕФОНАМИ ДОВІРИ:

Уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро ЛУБІНЕЦЬ

0 800 501 720

або Секретаріату Уповноваженого

044 299 74 08

Уповноважений з прав дитини при президенті України

(044)255-76-75

Центр надання безоплатної правової допомоги

0-800-213-103

Національна поліція України

102

Дитяча лінія:

116 111

або

0 800 500 225

(із 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу:

116 000

Гаряча телефонна лінія з питань запобігання насильству:

116 123

або

0-800-500-335

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333

(для дзвінків з мобільного)

• Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.
• Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123

(цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225

та

116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги: Зателефонувавши зa номером

0 800213 103

(безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів)

можна отримати такі послуги:

• інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
• безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• правові консультації;
• зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:

• 1. центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
• 2. притулки для дітей;
• 3. центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• 4. соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• 5. центри соціально-психологічної допомоги;
• 6. територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• 7. інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Вербальний булінг

Стаття 1

Словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

Соціальний булінг

Стаття 3

Соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.